Для мене Карітас — це сім’я. Це велика дружня сім’я, де абсолютно всі якісь рідні.
Тані — 16. Три місяці щодня вона волонтерить у Карітасі. Сьогодні ділиться з нами чому вона тут, у чому її мотивація, що її надихає допомагати людям.
У Карітас почали ходити мої друзі і запропонували мені долучитися. Я вирішила прийти спробувати і затягнулася. Я тут уже 3 місяці і мені подобається. До того, як прийти в Карітас я волонтерила в Народному домі та Локомотиві, але там не так.
Мені 16 і я навчаюся в школі. Ми навчаємося онлайн, на уроки я заходжу вдома, дорогою в Карітас і в Карітасі. Я тут кожного дня, з понеділка по п’ятницю, раніше була ще й в суботу та неділю. Встигаю все це поєднувати.
Вигорання немає, буває так, що надоїдає якась повсякденність, але тут кожен день може бути різним. А ще волонтерське оточення — це мої ровесники, можливо трішки старші, то не вдається сумувати чи вигорати.
Я закріплена за складом, але можу бути на будь-якій позиції, бо я тут уже стільки часу, що можуть будь-кого замінити.
На складі ми допомагаємо із сортуванням. Приїжджають машини, хлопці їх розгружають, а ми сортуємо, складаємо. Якщо треба зібрати пакунок з їжею для якогось із шелтерів або комусь, хто цього потребує, то ми формуємо його і відправляємо. Також ми відсортовуємо та складаємо одяг, який привозять. Якщо є видача одягу, ми допомагаємо людям його знайти і підібрати.
Тут, у волонтерстві, я зрозуміла, що мені в кайф допомагати людям. Я готова надати будь-яку допомогу, зробити усе, що у моїх силах.
Я б рекомендувала людям спробувати себе у волонтерстві. Часто багато-чого залежить від людей з якими ти працюєш. Якщо колектив недружній, ділиться на групки, то немає такого натхнення і мотивації працювати. А коли один за всіх і всі за одного — як у нас, то хочеться тут бути.
У нас багато нових волонтерів і всі вливаються, для кожного тут знайдеться робота.
Для мене Карітас — це сім’я. Це велика дружня сім’я, де абсолютно всі якісь рідні. Це другий дім… Я дуже вдячна усім, хто тут є, це прекрасні люди. Це надто чудове оточення.




