“Ми з Гостомеля і з перших днів війни були в окупації. Життя після 24-го зовсім помінялося…Ранок почався зі звуків вертольотів. Окупанти вривалися в наші доми, усіх вигнали в підвал. Тільки 11 березня ми спробували виїхати… У Коломиї не мали нікого, їхали навмання…”,
— розповідає Валентина, яка приїхала до Коломиї з донькою.
Спочатку вони жили у школі, згодом переселилися у міському шелтер, що на вулиці Гетьманській.
“Ми їхали дорогою смерті, де напередодні розстрілювали евакуаційні черги. Слава Богу, по нас не стріляли. Нам досі не віриться, що таке може бути”,
— ділиться Валентина.
Валентина декілька разів отримувала продуктові набори від Карітас Коломия, що дуже їй допомогло, адже наразі ні жінка, ні її донька, доходів не мають. Жінка шукає роботу, а поки волонтерить і як може допомагає іншим.
