Локація Добра | Частина 8 | Дитячий простір "Янголятко" в м. Коломия
Дитячий простір “Янголятко” знаходиться поблизу Катедрального собору Преображення Господнього в Коломиї. Запрацював він у березні, а вже через місяць ним почав опікуватися Карітас Коломия.
Згідно з концепцією простору, сюди можуть приходити дітки із батьками і спільно проводити час. 70% відвідувачів — наші гості із зони, де тривають активні бойові дії, 30% — місцеві мешканці. Батьки можуть приводити діток з понеділка по п’ятницю з 12:00 до 16:00-ої.
Наймолодшій відвідувачці Янголятка — 3 роки. Її звати Софійка і сьогодні сюди її привів тато. При вході одна з аніматорок, Уляна, реєструє діток, яких приводять, нотує інформацію про їх особливості та дані батьків.
Загалом Янголятко відвідують діти від 4-ох до 9-ти років. З ними працюють чотири аніматори та волонтери-психологи. Координує проєкт отець Роман Малярчук. Він відповідає за організаційні процеси, формування графіку роботи Янголятка, постачання продуктів і тд.
Янголятко розпочав свою роботу, як Центр матері та дитини, батьки могли залишатися із своїми дітьми в садочку. Однак ця практика не стала популярною, бо на початку вторгнення старші активно долучалися до діяльності волонтерських центрів, тепер теж мають свої клопоти.
“У літній період відвідувачів було більше: 30, інколи навіть 40, дітей. З 1 вересня багато дітей повернулися у свої садки, дехто пішов у школу чи повернувся в рідне місто, тому тепер на день у Янголятку близько 17-ти відвідувачів”, — розповідає одна з аніматорок садочка, Тетяна.
Але також є ті, хто їде до рідного міста на короткий час, щоб вирішити певні питання і згодом повертається до Коломиї, дітки продовжують ходити в Янголятко.
Дитячий простір живе за таким графіком: 30 хв триває реєстрація дітей, в цей час в ігровій кімнаті триває довільна гра. Опісля — молитовне коло та ранкова руханка, далі обід. Тут немає обіднього сну, тому для багатьох дітей це радість, але серед відвідувачів Янголятка діти такого віку, які вже його (сну) не потребують.
Після обіду за програмою в садочку заняття, потім прогулянка (якщо дозволяє погода). о 15:00 у Янголятку моляться вервечку до Божого милосердя, потім підвечірок і за дітками приходять батьки. Двічі на тиждень з дітками тривають реколекції.
Аніматори діляться: на початку бували випадки, коли діти розмовляли російською і не розуміли української. Але навіть у таких випадках аніматори повторювали по декілька разів українською.
“Так вони її вчать…”, — кажуть аніматори.
Приміщення Янголятка знаходиться у підвальному приміщенні, тому в разі повітряної тривоги, діти перебувають у безпеці.
“Найвражаюче, те, що запам’яталося, як на наших очах діти мінялися. Як вчили своїх батьків молитися. Батьки приходили і захопливо цим ділилися. Розповідали, що діти почали спати вночі.
Були на початку випадки, коли батьки боялися їх навіть тут залишати. Дехто з дітей боявся, ховався.
На початку митями ми були розгубленими і не до кінця розуміли, як з ними спілкуватися. Але у критичних випадках радилися із психологами, і застосовували їхні поради у роботі з дітьми.
Але коли ми почали бачити плоди, то стали окриленими”, — ділиться аніматорка Уляна.
“Коли дітки повертаються у свої міста, ми сумуємо за ними, бо за цей час вони стали, як рідні”, — розповідає Уляна.
Реєстрація завершилася, діти слухняно шнурочком потягнулися в останню кімнату та сіли в коло. Одна з аніматорок завела пісеньку, яку розтягнули дитячі голоси:
“Іду-іду молитися там, де спокій є
іду-іду молитися за всіх і за тебе…”
Після короткої пісеньки діти старанно хрестяться, аніматорка тримає в руках хрест і заводить “Отче наш”, діти старанно повторюють. Далі вона передає їм хрест із завданням помолитися за когось, важливого дитині. Усі інші мають підхопити “Ісус тебе любить”.
“Я тихо покидаю приміщення, щоб не відволікати їх. Хай поспілкуються з Богом, їхні чисті душі вміють це найкраще”, – згодом поділилася наша репортерка.
