Локація Добра | Частина 4 | Хаб Карітас Коломия у м. Ворохта
16 травня запрацював хаб у Ворохті. До повномасштабного вторгнення на парафії було соціальне служіння, тому допомагати людям у потребі тут не в новинку.
Приміщення хабу знаходиться не на території храму, але поблизу. Нас зустріла привітна жінка Тетяна, керівниця хабу.
“Отець казав, що потрібно буде сидіти і видавати набори, ну мені сидіти не доводиться, черга жахлива, — щиро ділиться жінка. — Моментами бувають незадоволені люди…Але нічого, працюємо, допомагаємо”, — підсумовує Тетяна.
У день, коли ми навідалися, хаб відвідало 40 людей. Їхня кількість буває різною. Тут як і в інших хабах: раз на місяць видають продуктовий набір, раз на три — засоби гігієни, одяг можна брати щодня.
“Одягом допомагає не тільки Карітас, а й місцеві мешканці, також оголошення про це розмістили на фейсбук-сторінці парафії, про це сказав парафіянам отець після літургії”, – каже Тетяна, що серед переселенців уже має декілька хороших знайомих. Одна з них волонтерка, пані Лариса, яка приїхала з чоловіком та собакою з Миколаєва. Сім’я вибиралася вкінці березня. У Ворохту поїхали, бо тут уже була їхня донька, яка приїхала з Ірпіня.
“Ми не виїжджали, бо у нас були заміновані мости і не завжди випускали з міста. Машини ми не маємо, собака на руках, 9 кілограмів. Чоловік не хотів… Ми збиралися сидіти, як то кажуть. Пережили три заходи росіян в місто. Танки біля нас були, ну відбили. Потім я чоловіку кажу “Дивися, відріжуть наш район і що будемо робити?” Так поїхали”, — ділиться своєю історією пані Лариса.
А вже коли сім’я приїхала, освоїлися, то у жінки виникла потреба відволіктися від новин. Так вона прийшла до Карітасу волонтерити і продовжує тут допомагати.
Пані Лариса ретельно складає одяг для немовлят.
“- А Снігєрьовка далеко? Мій тато звідти….”, — втручається в наш діалог місцева мешканка
Волонтерка важко зітхає і каже:
“Її вже майже немає… Від Снігєрьовки залишилася сама назва…”
Волонтерять у хабі і хлопці, які допомагають отцю при храмі.
А у сусідньому будинку, це колишній санаторій, в одній з кімнат на першому поверсі, розмістився місцевий волонтерський центр. Тут дбають про потреби військових.
Там Тетяна з Ольгою Дмитрівною дуже мріють відкрити дитячу кімнату. Пані Оля волонтерить у центрі, який займається питаннями військових, але також радо допомагає і Карітасу. Жінка теж переселенка, але у Ворохту приїхала ще раніше. Вона працювала вчителькою, має організаторські здібності і вже спланувала, як могла б функціонувати кімната для діток, щоб вони не байдикували, навіть знайшла меблі для занять.
“Було би дуже добре відкрити тут дитячу кімнату: Ольга Дмитрівна займалася б тут з дітками, а я собі і з переселенцями… Але подивимося чи вдасться домовитися про приміщення…”, — каже Таня.
Цього тижня мали організувати перший майстер-клас із виготовлення янголят. Меблі позичили у місцевій школі.
А поки двічі на тиждень до Ворохти навідуються працівники Карітас Коломиї: працівники та психологи.
Каже Тетяна, що переселенці у Ворохті уже пристосувалися, записують дітей на гуртки, адаптовуються… А хаб працює та ширить ділиться теплом та світлом сердець, які тут працюють та волонтерять.
