У травні 2026 року представники мережі Caritas Ukraine та Caritas-Spes Ukraine здійснили тижневий візит до Словаччини на запрошення Caritas Slovakia – Slovenská katolícka charita. Серед 12 учасників української делегації був і директор БФ «Карітас Коломия» о. Сергій Триф’як.
Цей візит мав значення, яке виходить далеко за межі звичайної робочої програми. Це була можливість особисто розповісти про те, як війна змінює життя українців, показати щоденну роботу Карітасу та водночас зустріти людей, які вже багато років підтримують Україну. Як зазначили у Caritas Slovakia, цей візит став «видимим виявом солідарності, партнерства та спільної християнської відповідальності».
Від обміну досвідом — до особистих історій
Протягом тижня українська делегація відвідала Карітаси, парафії, інтеграційні та центри підтримки українців у різних містах Словаччини. Учасники знайомилися з досвідом допомоги українцям, які через війну були змушені залишити свої домівки.
У Братиславі делегація відвідала Братиславський архієпархіальний Карітас, де ознайомилася з роботою центру для українців. Тут люди можуть отримати психологічну та соціальну підтримку, допомогу в адаптації та вивчати словацьку мову.
Подібні центри українська делегація відвідала також у Жиліні, Попраді, Пряшеві та Кошицях. У кожному з них — своя історія, але спільна мета: допомогти людям, які опинилися далеко від дому, відновити відчуття безпеки, знайти опору та інтегруватися в нове середовище.
Особливо цінним став досвід людей, які самі колись прийшли до Карітасу по допомогу, а сьогодні вже працюють і підтримують інших українців.
Для директора Карітас Коломия о. Сергія Триф’яка ця поїздка стала не лише можливістю побачити роботу словацьких колег, а й нагодою подякувати за підтримку, яку Словаччина надає Україні від початку повномасштабного вторгнення.
«Наша поїздка в Словаччину була сповнена дружнього спілкування з нашими колегами з Карітасу Словаччини. Ми ділилися власним досвідом, а також знайомилися з їхньою працею для українців, які були змушені втекти від війни. Думаю, цей досвід надихає обидві наші команди — і в Україні, і у Словаччині — продовжувати працювати та втілювати нові гуманітарні й соціальні ініціативи для людей, які потребують підтримки», — ділиться о. Сергій.
За його словами, особливе значення поїздка мала і на особистому рівні: «Для мене це також стало додатковим натхненням — бачити працю колег, які є дуже близькими нам за духом і цінностями, та думати про те, як подібні ініціативи можемо розвивати в Україні. А ще — можливістю особисто подякувати працівникам Карітасу та народу Словаччини за всю допомогу, яку вони надавали від початку повномасштабного вторгнення людям в Україні та українцям, які знайшли прихисток у Словаччині».
«Свідчення з України» — говорити про те, що переживаємо
Важливою частиною поїздки стали вечірні Літургії та публічні зустрічі. Представники української делегації ділилися власними історіями, розповідали про війну, гуманітарні потреби, роботу Карітасу та людей, яким допомагають українські благодійні організації.
У Спішській Новій Весі своїм свідченням поділився, зокрема, о. В’ячеслав Гриневич із Карітас-Спес Україна. Для нього зустріч стала особливо особистою — він побачив монахинь, які багато років тому відіграли важливу роль на його шляху до священства.
У Пряшеві делегація зустрілася з владикою Йонашем Максимом, який кілька років жив в Україні та звернувся до присутніх українською мовою. Під час публічних свідчень звучали історії священників, волонтерів та працівників Карітасу, які продовжують служити людям навіть у найбільш постраждалих від війни регіонах.
Серед них — історія отця Ігоря Макара з Херсона, церква якого була зруйнована, але він повернувся, щоб служити тим, хто залишився. Олександр Більський із Берислава розповідав про безкоштовну їдальню, яка щодня забезпечує гарячими стравами людей у громаді.
Ці історії показують: війна має багато облич. Але за кожною статистикою завжди стоїть конкретна людина, її життя, втрати, вибір і надія.
Україна і Словаччина — різні мови, спільна підтримка
Один із найтепліших моментів поїздки відбувся у Жиліні. Після зустрічі учасники почали співати українські та словацькі пісні й несподівано виявили, що багато з них мають однакові мелодії.
Різні слова, інша мова — але знайомі мотиви. Українська пісня переходила у словацьку, словацька — знову в українську. У якийсь момент уже не мало значення, якою мовою співають.
Цей епізод став своєрідним символом усього візиту: попри відмінності, людей об’єднують спільні цінності, віра, музика, співчуття та бажання підтримати тих, хто переживає важкі часи.
Підтримка звучала і на рівні словацьких єпископів. Під час зустрічей вони чітко наголошували: Україна є жертвою російської агресії, а український народ має право на справедливий мир. Словацькі церковні громади продовжують підтримувати Україну молитвою, гуманітарною допомогою та конкретними справами.
Від Братислави до Клокочова
Фінальною точкою подорожі став Клокочов — греко-католицьке паломницьке місце на сході Словаччини. Саме тут відбулася заключна Літургія та останні публічні свідчення української делегації.
Це місце має особливе символічне значення. Протягом століть воно зберігає пам’ять про віру та надію людей, які переживали часи небезпеки й переслідувань. Саме тому завершення поїздки тут стало своєрідним поєднанням історичного та сучасного свідчення.
Українська делегація повернулася додому не лише з новими професійними контактами та досвідом. Цей тиждень став нагадуванням про те, наскільки важливо говорити правду про війну, бути почутими та знати, що поруч є люди й організації, готові підтримувати Україну.
«Свідчення з України» — у фотографіях
Після завершення візиту Caritas Slovakia підготував фотоальбом «Свідчення з України». У ньому зібрані фотографії з кожного міста, яке відвідала українська делегація, а також історії та коментарі, що допомагають зберегти атмосферу цієї поїздки.
📖 Переглянути фотоальбом «Свідчення з України»:
charita.sk — фотокнига «Свідчення з України»
Щиро дякуємо Caritas Slovakia – Slovenská katolícka charita за запрошення, гостинність, підтримку та відкритість до співпраці. Окрема вдячність програмі Adopcia na diaľku за постійну підтримку українців.
Такі зустрічі — це більше, ніж партнерство. Це про людяність, солідарність і спільне прагнення залишатися поруч із тими, хто переживає біль війни. 💙💛
