Локація добра | Частина 1 | хаб в м. Тлумач
Хаб видачі гуманітарної допомоги у Тлумачі знаходиться через дорогу від церкви. Попри спеку і кінець тижня тут велика черга: привезли продуктові набори з Карітас Коломия.
Роботу хабу очолює Максим. Він тут із середини квітня. Спочатку допомогу видавали у храмі Пресвятої Трійці, яка знаходиться в самому центрі Тлумача. Згодом на подвір’ї розташували палатку, але хлопець каже, що йому там було незручно, тому склад сформували у будівлі, що належить парафії і знаходиться навпроти церкви.
“Склад був тут, увесь одяг був тут…, — Максим показує на приміщення, де тепер склад, — …а палатка з видачею через дорогу. Це ж незручно. Спочатку у мене майже не було волонтерів… Ну 2-3 тільки… і відправляти їх туди-сюди — незручно. Тому я вирішив перейти на склад, безпосередньо усе контролювати”.
Координатор тлумацького хабу каже, що з Карітас Коломия йому доставляють продуктові набори і засоби гігієни, одяг йому відправляли декілька разів, бо його постійно приносять місцеві жителі. Особливо часто одяг передають із Обертина.
Хаб працює з понеділка по п’ятницю з 10 до 17:00. За день тут видають від 23 продуктових наборів, інколи їхня кількість сягає 50-ти.
Продуктові набори та засоби гігієни видають раз на місяць, а от одяг та взуття люди можуть отримати у будь-який день і коли відчувають у цьому потребу.
“Мені привіз? Файно, молодець. Дякую. Постав там, потім з’їм, — відволікається Макс на діалог з волонтером. Хлопець на велосипедів привіз йому булочку. — Бачите, без обідів працюємо”.
У Тлумачі працює близько 15-ти волонтерів. Вони чергують, сьогодні було двоє, вони замінюють одне одного.
Наш діалог знову переривають, цього разу тендітна жінка:
“- Я перепрошую, ви тут працюєте?
– Так, але ми уже сьогодні не зможемо видати, бо…
-Мені не треба, — перериває його жінка. — Я хотіла видати…
-Хочете принести? Приносіть
-Там дитячі речі від народження до 4-ох місяців…
-Приносьте-приносьте”.
а 7 хв жінка вручила Максиму пакет з дитячим одягом. Він подякував і забрав, заніс на склад.
“Коли маю час я говорю з переселенцями і усі їхні історії мене вражають. Ну найдужче запам’яталася історія чоловіка одного.. Ну він такий, старший, десь за 70 йому напевно… Він прийшов пішки 90 кілометрів. Йшов з російської окупації до Харкова: не мав машини, не мав нічого і йшов пішки. Каже, що скинув 20 кілограм, тиждень йшов. Тут його родичі, він тепер тут”, — вражено розказує Максим.
Сам хлопець каже, що хотів вступити у ТРО, але розумів, що не має військового досвіду. Вдома були постійні емоційні гойдалки від новин та й вирішив піти допомагати, щоб хоч якимось чином бути задіяним та допомагати.
У хабі, біля стелажа з одягом помічаю трьох жінок різного віку, які розмовляють між собою. Йду знайомитися.
Азіза — матір чотирьох дітей, двічі переселенка. Рідне місто жінки уже давно в окупації, тому вона не має куди повертатися. У Тлумачі живе два місяці. Уся компанія, всі три жінки, із сім’ями із Покровська
“Дуже важко стільки переїжджати. Тільки приїдеш, облаштуєшся, знайдеш дитячий садочок, школу, якось вже заспокоїш своє життя і тут знову потрібно все спочатку…”, — ділиться жінка.
Жінки уже отримували тут продуктові набори та засоби гігієни, сьогодні прийшли по одяг. Жінки дуже вражені щирістю та гостинністю місцевих жителів. А отець Павло, настоятель храму, теж видає допомогу, каже, що одна з основних цінностей їхньої парафії — милосердя. Зараз місцеві зігрівають тепло свого серця тих, хто втратив свою впевненість у завтра, свій затишок та дім.
