Будинок для літніх блаженного Миколая Чарнецького знаходиться в Ковалівці, біля дверей стоїть великий важкий генератор. Поки в ньому немає потреби, бо, на диво та щастя, світло ще є…
Люди снують коридорами, збираються на обід. Тут проживають 37 людей. В основному поважного віку, від часу вторгнення з-поміж них і переселенці.
Важко уявити, як тут можна впоратися без світла, адже половину людей, які тут мешкають потребують догляду. Їх тут переодягають, деяких потрібно супроводжувати до вбиральні і робити це при світлі свіч та ліхтариків — вкрай важко. Однак працівники, серед яких двоє жінок, що доглядають за літніми і ще двоє, які готують їм їжу, з усмішками на обличчі, кажуть, що справляються.
“При світлі свічок… Отак свічка світить, а ми беремо і переодягаємо лежачих людей. Тяжко дуже, але потужності генератора не вистачає, щоб ще й освітлювати. Та й так підстроюємося якось і так швидко-швидко-швидко… так, щоб справитися. А коли світло є, то ми літаємо як бджоли…”, — перебиваючи одна одну діляться жінки.
Переодягають людей, які не можуть про себе подбати, двічі на день — вранці та увечері і за необхідності впродовж дня.
Завдяки генератору працюють дві газові камфорки, а значить є змога готувати їжу. Цим жінки дуже тішаться. Також через генератор вдається опалювати.
На прощання світло таки вимикається. На землю саме опускаються сутінки… Коридори наповнюються темрявою… Старенькі постаті неспішно пересуваються коридорами, вітаючись одне з одним… Тут і так недуже радісно, а сутінки додають в цю картину трохи мороку. Однак тепло тут дарують працівниці, вони й справді наче бджоли літають коридорами та дзвінко щебечуть до стареньких.
Жінки-працівниці кажуть, що в Ковалівці вимикають світло надовго. Воно є вранці і трохи вночі. Карітас Коломия забезпечив Ковалівський будинок свічками, ліхтариками та генератором. Працівники тут невтомно працюють, щоб забезпечити потреби людей, які тут мешкають та зігріти їх теплом свого серця.
