Вікторія Триф’як потрапила в Карітас Коломия одразу після вторгнення
“Я побачила, як молоді хлопці-дівчатка, майже шкільного віку, тоді, коли усім страшно, приходять волонтерити і роблять щось корисне. Я подумала, що теж не можу тільки читати новини і пішла в Карітас, запитала що робити…”.
До кінця травня Вікторія волонтерила. Сортувала одяг, запропонувала свою допомогу на складі, де потрібно було розібрати невеличке складське приміщення.
А коли впродовж чотирьох місяців у Карітасі налагодили роботу складів, то запропонували Вікторії вакансію логістки.
“У більшості я спеціалізуюся на перевезенні міжнародних вантажів. Та відповідаю за ті вантажі, які ми перенаправляємо Україною”.
Вікторія ділиться, що найскладніше було на початку, у перший місяць, коли тільки формувалося розуміння робочих процесів.
“На початку потрібно було зрозуміти що саме я маю робити, як це робити, в які обмеження маю вкладатися. Але тепер усі ці завдання є такими, що можна виконати без проблем, бо є вже розуміння як це працює.
Робота дуже відповідальна, часто доводиться переживати про те чи вчасно приїде машина, чи все добре з пакетом документів, партнери передали допомогу, але чи не буде проблем на кордоні. Я дуже відповідальна, тому переживаю усім цим. Але з часом та досвідом усе стає простішим”.
Попри велику відповідальність, є те, що мотивує Вікторію залишатися в Карітас Коломия та старанно щодня виконувати свою роботу.
“Мене надихають результати роботи цілого механізму. Ми робимо частинку роботи, яка запускає механізм, механізм добра… Щоб ця допомога потрапила в руки до тих, кому вона зараз необхідна.
Коли я бачу фотозвіти з щасливими людьми, які отримали цю допомогу, то розумію, що своїми зусиллями я теж доклалася до того. Мені приємно бути частинкою цього механізму добра і бачити, що маленькими кроками ми можемо творити зміни”.
Карітас Коломия є логістичним хабом для усіх інших хабів. Ми отримуємо допомогу від донорів і розподіляємо це між Карітасами. Логістичний центр організовує доставку.
“Коли я ще була волонтеркою, ми отримали допомогу з Австрії і коли сортували усе це, то побачили, що до кожної допомоги була власноруч зроблена листівка від сім’ї, яка її надсилала, із словами про те, що вони за нас піклуються та переживають. І таких пакунків було багато, мабуть, кілограмів 100. Мене дуже зворушило, що люди так поставилися до цієї пожертви і передали таке тепле послання з іншого куточка світу”.
“Карітас став для мене місцем зустрічі з друзями, навіть сім’єю, де тебе завжди раді бачити, де підтримують. З іншого боку, якщо подивитися глобально, то це можливість робити добро, можливість отримувати добро і це можливість для зростання людини”.
