Дім добра| частина 3 Шелтер Карітас Коломия при Будинку Милосердя Блаженного Миколая Чарнецького
Карітас Коломиї облаштував також шелтер для людей поважного віку. Знаходиться він у Ковалівці, неподалік від Коломиї. Від початку повномасштабного вторгнення у стінах шелтера прихисток знайшли понад 30 людей. Однак майже усі вони уже повернулися до своїх домівок.
Сьогодні у ковалівському шелтері мешкають 9 людей.
Наші гості із зони бойових дій, мешкають разом із людьми поважного віку, якими опікувався Карітас задовго до повномасштабного вторгнення. Кімнати там невеликі, усі вистачає особистого простору. Наприклад подружжя Катерина та Віктор мешкають в окремій кімнаті. Пара двічі переселенці, у 2014-му перебралися із зони бойових дій до Павлограда, а після 24-го і по цьому місту тричі прилетіло, то люди почали шукати прихисток у тилу України. Так потрапили в Ковалівку.
Зі сльозами на очах люди діляться тим, що пережили та із захопленням розповідають, як їх тут прийняли. Вражені гостинністю.
Споруда двоповерхова, на другому поверсі мешкає Галина Гаврилівна з Бородянки. Жінка говорить нечітко, але дуже емоційно. Вона мала келію при храмі, співала там, молилася. Коли почалися активні обстріли, задля безпеки, настоятель храму відправив пані Галину сюди, у західну частину України. Жінка каже, що їй тут дуже добре, однак рветься додому, каже, що скучила за храмом Бородянки. Тішиться, що його не торкнулися кулі.
У шелтері працює медичний персонал, тому усі мешканці під надійним медичним крилом. Тут дбають про їх добре самопочуття.
На вулиці нас зустрічає пан Олексій. Просить сфотографувати його, питає хто ми, розповідає свою історію.
Чоловік сам із Дземброні, однак все життя прожив у Херсонській області, має там свій будинок. Перед вторгненням поїхав у Миколаївську область, щоб навідати сина, який потрапив до лікарні. Назад його уже не пустили. А згодом він потрапив до Ковалівського шелтеру. Теперр живе тут.
Шелтер загорнутий у зелень, його мешканці прогулюються тихими алейками довкола, впитуючи спокій. Інколи витираючи сльози. Дякують, бо уже мають змогу свою старість зустріти серед зелені та співів пташок, а не свистів ракет.
